Крик Ангела, одягнутого в одяг, або страждання людини з Ангелом замість душі.

Розмінювати Вічність на миттєвість? В чому тут сенс? Страждати перебуваючи в обіймах шкіри звіра, служити штаням, що стають лахміттям з дня на день. І це життя? Життя безмежне! В ньому нема страждань, воно не рветься, бо ж неможливо зносити Душу. А у одежі Дому ні, немає, лиш комірчина є, де зберігається вона на певний час. Дім істинний є тільки у Душі! І лиш Душа, воліючи туди, де Вічність, породжує те рідне чуття Дому, яке й шукають люди все життя.

Комментарии 3

Павел
Удивительно глубоко и красиво. Спасибо.


ТАМАРА
Мне очень понравилось! Так глубоко, спокойно, чувственно. Неторопливый темп - очень удобный для восприятия. Красивые паузы - подчеркивают смысл, отделяют одну "тему" от другой, выделяют главное. Но больше всего понравился голос - тембр, глубина, весомость. Именно голос выражает и покой, и чувственность, и паузы, и простор... Да, именно простор: просторно словам, восприятию, чувствам. И такое наполнение! Спасибо большое!


Влад
Дякую ☉
На Українській мові дуже гарно .