Притча про шлях воїна. Із книги Сенсей - І

«Був у царя єдиний син. Почув якось цар, що є на світі великий майстер бойових мистецтв, котрий славився навіть серед царів своєю Мудрістю. Кажуть, що він творив дивовижні чудеса, зробивши навіть з простого сільського юнака за рік блискучого Майстра. Вирішив цар віддати до нього і свого отрока на навчання.

Пройшов рік, і цар запитав:

- Ну як, чи осягнув він шлях воїна?

- Ще ні, - відповів Майстер. – Поки ще надто самовпевнений і дарма витрачає час на гордість. Приходь через п’ять років.

Через п’ять років цар знову спитав Майстра про теж саме.

Поки що ні. Погляд ще сповнений ненавистю, енергія б’є ключем через край.

Пройшло ще п’ять років. І Майстер сказав царю:

Ось тепер готовий. Поглянь на нього! Він наче вирізьблений з каменя. Дух його бездоганний. Повнота внутрішніх якостей досконала. На його виклик не зважиться відгукнутися жоден воїн, бо втече наляканий одним лише поглядом.

І цар спитав у Майстра:

У чому ж причина настільки довгого шляху мого сина? Адже він був значно розумніший за того сільського юнака.

На що Майстер відповів:

Річ не стільки в розумі, скільки у Серці людини.

Якщо Серце твоє відкрите і подуми чисті – дух бездоганний. А це і є головна сутність Шляху воїна… Сільський хлопчина прийшов до мене вже з бездоганним духом, і мені лишалося навчити його техніки. А твій син витратив роки, щоб осягнути цю Мудрість. А без цього джерела сили він не зміг би ступити й кроку Шляхом воїна.

Зрадівши успіхам сина, цар сказав:

- Тепер я бачу, що він гідний посісти на троні.

- Ні, батьку, - відповів молодий Воїн. – Я знайшов дещо більше. Раніше мій розум обмежувався лише тілесними бажаннями, зараз він – безмежний у пізнанні духу. Наймогутніша влада, все золото світу тьмяніє перед цим, як сірий пил під ногами подорожнього. А подорожнього не цікавить пил, він поглинутий тим, що відкривається йому за горизонтом з кожним кроком».

Станьте первым!