Крик Ангела, одягнутого в одяг, або страждання людини з Ангелом замість душі.

Крик Ангела, одягнутого в одяг, або страждання людини з Ангелом замість душі.

Розмінювати Вічність на миттєвість? В чому тут сенс? Страждати перебуваючи в обіймах шкіри звіра, служити штаням, що стають лахміттям з дня на день. І це життя? Життя безмежне! В ньому нема страждань, воно не рветься, бо ж неможливо зносити Душу. А у одежі Дому ні, немає, лиш комірчина є, де зберігається вона на певний час. Дім істинний є тільки у Душі! І лиш Душа, воліючи туди, де Вічність, породжує те рідне чуття Дому, яке й шукають люди все життя.

Вірш можна прослухати за посиланням.

Станьте первым!