Притча про найщасливішу людину. Із книги АллатРа.

«В одному селищі жив Чоловік. І виділявся він серед людей тим, що хоча й жив бідно, але жив з радістю, завжди безкорисливо допомагав іншим людям, чим міг: де словом, а де справою. Подейкували, що, залишившись наодинці, він вихваляв Бога, щиро дякував за те, що Він облагодіяв його багатими дарами. Дійшли ці чутки до іменитого жерця. І вирішив жрець відвідати того Чоловіка, щоб вивідати у нього, за які багаті дари він вихваляє Бога. Прийшов жрець у жалюгідну халупу, де жив цей бідняк, і каже:

— Добрий день тобі!
Чоловік же з посмішкою відповів:
— Так я вже й не пам'ятаю, щоб день був для мене недобрим.
Жрець здивувався такій відповіді, адже ніхто раніше йому так не відповідав, і вирішив сказати вітання по-іншому:
— Я просто бажаю, аби Бог дав тобі щастя.
Чоловік теж здивувався і промовила:
— Та й нещасним я ніколи не був.
Жрець подумав, що бідняк просто не навчений високої манери вести світську розмову і сказав:
— Що ти таке кажеш! Я просто бажаю, щоб ти був у житті благополучним.
Чоловік іще більше здивувався і щиро відповів:
— Та не був я злополучним, добрий чоловіче.

Продовження притчі можна прочитати за посиланням

uk.mnogoznai.tk/text/424/prev

Станьте первым!